В Україні активізуються організації, покликані допомогти колишнім заробітчанам Коли 1995-го громадянка N рушала у подорож до Італії, її думки були переповнені сподіваннями на краще. Позаду залишалося безпросвіття, безробіття і недужі батьки, попереду було «світле майбутнє», позаяк людина, що запросила її за кордон, обіцяла золоті гори, вимагаючи натомість «спілкування і приятельство з освіченою людиною».
Реальність виявилася кардинально іншою. Робота без оплати, а поміж нею – безконечні молитви, нотації про марноту, нікчемність усього земного, швидкоплинність речей. «Це зомбування, – пише до редакції громадянка N, – довело мене до такого стану, що я збайдужіла до себе, своїх мрій, здоров’я і лише безкоштовно працювала, як раб, на одну людину та її примхи. Коли з часом почала вимагати платні, то мені кидали в очі: ти їси і маєш дах над головою».
Та все у світі минуще. Хатній деспот громадянки N відійшов у ліпші світи, а їй залишилося одне – повернутися додому. Легко сказати «додому», в Україні наша героїня знайшла геть іншу державу, абсолютно інших людей, а, отже, кардинально інші стосунки між ними. Депресія, яка мордувала жінку упродовж десятка літ на чужині, лише загострилася, набула форм незворотнього фатуму.
Колишня іммігрантка звернулася до Кризового центру САЛЮС і там «чуйні працівники допомогли мені з медичним обстеженням та підтримкою психолога п. Людмили. Я дуже їм вдячна». Керівник фонду САЛЮС Олександра Служинська може годинами розповідати про десятки людських доль, – знівечених і упосліджених за кордоном. Лише маленька частинка потребуючих допомоги знаходить львівський Кризовий центр, однак ці люди отримують тут найперше розуміння і підтримку, а відтак вже кваліфіковану допомогу.
– Сьогодні САЛЮС реалізує проект «Об’єднаймо зусилля в протидії торгівлі людьми”. Цей проект фінансує організація «Комунікантес» з Нідерландів. Ставимо собі за мету інформованість релігійного суспільства про проблеми нелегальної міграції та торгівлі людьми. У цій справі контактуємо зі священиками різних конфесій, які, у свою чергу, звертаються до мирян з роз’ясненням усіх проблем, які очікують на тих, хто налаштувався на доволі ризикований крок – виїхати за межі Батьківщини. Додамо, що перед фондом САЛЮС, як, зрештою, і схожими організаціями, які значно активізували свою роботу в Україні, – непочате поле для діяльності. Боротьба з торгівлею людьми ведеться на основі Програмі запобігання торгівлі жінками та дітьми. 2002 року створено Міжвідомчу координаційну раду з питань протидії торгівлі людьми. Україна була серед перших країн Європи, яка формально криміналізувала торгівлю людьми: кримінальний кодекс трактує схожі діяння як злочин. Збільшилася кількість судових справ за фактом торгівлі людьми: якщо 1998 року було порушено лише дві справи за фактами торгівлі людьми, то 2003-го їхня кількість зросла до 289. А 2007 року постановою Кабінету Міністрів України ухвалено Державну програму протидії торгівлі людьми на період до 2010 року.
Однак, протидія протидією, але хто візьме на себе тягар праці з жертвами обману і насильства над особою? САЛЮС, звичайно, не єдина організація в Україні, але, схоже, в умовах тотальної міграції, йому вкрай потрібні помічники. Ці небайдужі приходять, зазвичай, з-за кордону. Так, у 1999 – 2000 рр. програму надання допомоги жертвам торгівлі жінками підтримувала американська жіноча організація Global Fund for Women. Вона ж забезпечувала можливість надання медично-діагностичних послуг жінкам – жертвам торгівлі, що повертаються на Україну після роботи за кордоном. З 2002 р. програмою заопікувалася Міжнародна Організація з Міграцій, а з 2003 року – програма IBPP Європейської Комісії. Проект виконується також у партнерстві з Карітас Франс та Карітас Україна.
Свого листа до редакції громадянка N завершує побажанням: «Було б добре, якби в Україні було б більше реабілітаційних програм. Щоб можна було повернутися до активного життя і з часом знайти можливість зайнятися благодійністю для людей, які мають справу з непростими життєвими ситуаціями».
