В Києві більшу частину соціальних послуг хворим на ВІЛ/СНІД надають неурядові організації.

Лише на офіційному обліку в міському центрі СНІДу перебуває 10 000 ВІЛ-інфікованих киян, а їх загальна кількість більша в декілька разів.

Попри те, що держава здійснює основну лікувальну функцію хворих на імунодифіцит, а саме із закупівлі антиретровірусних препаратів, головну роль щодо профілактики захворювань, а також щодо догляду за хворими відіграють неурядові організації.

Саме вони здійснюють найбільший внесок у те, щоб людина, яка дізналась про свій страшний статус, отримала консультацію, психологічну і правову допомогу, не відчувала себе покинутою напризволяще та стають провідниками на цьому досить складному шляху отримання належного лікування.

Окрім того, головною перевагою таких організацій перед державними закладами є рівень довіри пацієнтів, зокрема серед груп найвищого ризику. Через дискримінацію, ВІЛ-позитивні громадяни відчувають певні страхи звертаючись до державних органів, бояться бути засудженими, або що до них будуть ставитись зверхньо. В той самий час, представники неурядових організацій є більш толерантними, працюють за умови, коли послуги наркозалежним надають люди, що вже позбулись залежності, є більш гнучкими та підлаштовуютсья під пореби клієнтів.

Також, державні заклади обмежені територіально, і надають свої послуги лише в приміщеннях лікарень, в той час, коли НУО можуть доставляти ліки додому або робити забір аналізів у лежачих хворих.

Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, з якого більшою мірою фінансуються неурядові організації, вже починає скорочувати свої програми, і до 2017 року має зовсім припинити грошову допомогу. До цього часу державні органи повині виконати взяті на себе зобов’язання по боротьбі з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу, зокрема фінансування профілактичних заходів.

Якщо влада цього не зробить, великий ризик того, що всі досягнення із зупинення епідемії, які були напрацьовані з 2005 року існування програми Глобального фонду, можуть бути зведені нанівець. Подібна ситуація вже мала місце у Греції, Румунії та Білорусі.

Щоб цього не відбулось, Україні необхідно прийняти нову програму по боротьбі зі СНІДом на загальнонаціональному рівні.

А якщо говорити про Київ, то нова місцева влада, а саме новообраний мер столиці Віталій Кличко та більшість Київради від УДАРу має впровадити місцеву програму, якою передбачити бюджетні кошти для надання соціальних послуг, як напряму відповідними департаментами Київської міської державної адміністарції, так і через проведення конкурсів та соціальних замовлень для профільних громадських та благодійних організацій.

Це також було б правильним і з тих міркувань, що такий варіант використання коштів є більш вигідним для бюджету столиці, адже для порівняння, послуга денного догляду за невиліковно хворими у комунальній установі складає близько 1500 грн. на місяць для однієї особи, а у неурядової організації — лише 500 грн.